избранное

Когда я слышу Киевская Русь, Я представляю ДОМ свободой чист. Откуда же есенинская грусть? Наверно я пропавший пессимист. х х х Усе живе прекрасне на планеті, Та недосяжне, як і небеса, Все ж найпрекрасніша єдина в цьому світі - Жіноча, вдосконалена краса! Як жаль, що звинувачується жінка, І їй приписують довічне каяття. Гріха в раю, у Єви - лиш частинка, Чоловіки спотворюють життя. х х х По жизни тысячи дорожек Грехом ведут нас дo утех, Но если Женщина дороже Любых богатств – любить не грех. х х х Найбільше диво на планеті, У пам’ять влите до хвилини, - Навіть не все разом узяте, - А день народження Людини. х х х Усе живе прекрасне на планеті, Та недосяжне, як і небеса, Все ж найпрекрасніша єдина в цьому світі - Жіноча, вдосконалена краса! Як жаль, що звинувачується жінка, І їй приписують довічне каяття. Гріха в раю, у Єви - лиш частинка, Чоловіки спотворюють життя. х х х Добрий і злий, ідучи додому, На одній стежині торкнулись плечем, Біда і трагізм полягав весь у тому: Добрий був добрим, а злий був з мечем. х х х Я помню, хоронили ветерана, Оркестр скорбил и плакала душа. Теперь всё по-другому. Как-то странно - Отпели бабки, мысли унося. Отпели.Даже и не в унисон, Всё как - то буднично усопших провожаем… МУЗЫКУ НЕБА спрятано за стон, Быть может этим даже унижаем… х х х На полях розкидані стежини В сотні напрямків, по різній довжині, Головне - дістатись половини, Та не звести дім на чужині. Чужині по духу та по долі, Хоч треба визнати, що всюди є свій гріх, Найголовніше, ідучи по полю, Що б ти не був чужим серед своїх. х х х Я видел, резали телёнка, Он плакал, молча умирая, А ведь он был почти ребенком. Что-то не так. А что? Не знаю. х х х Біжи, спіши, не зупиняйся, Життя коротеньке земне, Живи, радій, не зазнавайся, Або ж раптово все мине. Важливо дуже не штовхатись. Було чи ні, не пам’ятаю, Якщо було, хочу признатись: Це не свідомо, щиро каюсь. х х х Вчера мы встретились с хорошими друзьями, До завтра отделяла нас лишь ночь, Но утро встретило нас болью и слезами - Плакал отец: убили его дочь. х х х Росла під церквою замріяна берізка, Кидаючи то роси, а то тінь, Єднаючи здалеку, тим більш зблизька, Таємні душі різних поколінь. Росла з людьми, тихенько гомоніла, Та хтось зрубав, лишившись каяття. Громада в грубку дрова поносила, Ось так і припиняється життя. х х х На доверии сыграли, завели Нас туда, где зла столько в наличии… Кто завел? Кто родом от земли - «Дьявол» в человеческом обличии. х х х Цивилизацию, как будто бы абортом, Обманным путем до беды привело: Родины нету, прошлое стёрто, Правду убито, оправдано зло. х х х Не могу я понять как канон, «Истину» новой формации: Враньё принимать, как закон, Достоянием - спекуляцию. х х х Ребенок родился у мамы, (Но стать полноценным не смог), В писании пишется прямо: Кого-то наказывал Бог. Но я не могу согласиться, Чтобы боль небеса людям слали, Надеюсь, что все мне простится - Библию люди писали. х х х Ребенок ускорил бег, Гнал сильный ветер и град, Навстречу шел человек - Мальчик повернул назад. Ребенок спешил и плакал. Страх гнал и жуткий вечер, Вблизи показалась собака - Мальчик поспешил навстречу. х х х Кладбищем бродит луна не спеша, Росой покрывая венки давних роз, У крайней могилы живая душа - Скорбит, умирая, худенький пес. х х х Що є найкращим в цьому світі? І в чому святість та єдинство? Думки із вдячності сповиті, Життя в житті - це материнство. х х х Не раз повторити треба: Символ земної ідилії - Дівчина кольору неба, З душею білої лілії. х х х Я впаду в твої теплі долоні, Неслухняні зігрію вуста, Почуття,мов розгнуздані коні, На зорі скачуть в стиглі жита. х х х Любов - світанкова краса, Оспіваний Лесею край, Любов - на троянді роса, Любов - волошковий рай, Любов - чистий подих весни, Любов - твої зоряні очі, Любов - кольорові сни, Любов - поцілунок ночі. х х х Написано, сказано словом, Що Бог нас наказує всюди. Не вірю, біда не із Богом, Усе зло вирощують люди! х х х У просторі лебеді в’ються. На цвинтарі ворони крячуть. Я вірю, що квіти сміються, Я знаю, що квіти плачуть. х х х Я бачив як плаче дитятко, Бажаючи правди дитинства, А маму тулив чужий дядько, В розпусті губив материнство. Було це у парку під вечір, Сімейні спішили до хати, Дитя захлиналося в плачі, Та цього не бачила мати. Хтось поряд промовив: «Ти - стерво». У відповідь - п’яна незгода. Як боляче, страшно і сумно, Що є така дика порода. Не мама, мабуть, в тому винна, Що стерся рум’янець з лиця, А більше тупа половина - Порода бридкого «самця». х х х Життя - тимчасова пристань, І людям відомо про це. Чому ж на коротку відстань Жорстокість так жалить в лице? Чому раптом в церкві так часто, Задовго до судного дня, Молитва читається страсно За згублене кимось життя. Чому за війною війна Планету відносить у вирій, Матуся в скорботі сумна У вірі вже майже не вірить? Причина одна не для слави, Є нелюди із «царства ада», Їх риса болюче - кривава: Гроші, бездушність і влада. х х х Чому так тривожно жити? Я думаю так, як скажу: Багато людей сіють квіти, І стільки ж копають межу. х х х Не варто боятися смерті, Тим більш не сховати сліди, Ця мить є поясненням впертим - Смерть справедлива завжди. Один лиш відтінок трагічно Рве зболену душу на скроні, Коли раптом вогником свічку Ставлять в дитячі долоні. х х х Во Вселенной виден Божий лик, В звёздах отражаются глаза. То не росы оживили цвет гвоздик, А друзей прощальная слеза. х х х Якби я міг поговорити з Богом, Я Нього попрохав би, щоб у Слові Люди не знали одного - А саме - кольору крові. х х х Дорога до храму Лягає все вище, Віра - не камінь, На жаль, б’ється швидше. х х х Південь - північ, схід і захід - Це є істини прості, Поряд з цим - тривожний символ Земля, розп’ята на хресті. х х х Бідою земля від насильства плаче, Нашій планеті тягар не знести. Земля вже не кругла, художник побачив - Чорний квадрат, чотири кути. х х х Прошлое помнят больше утратами, Истина вечности: жизнь - есть борьба. За юбилеями, и просто датами, Кроется малое - наша судьба. х х х ЯКЩО НЕ ЗНАЄШ – НЕ ПРИДУМУЙ. ЯКЩО НЕ ВМІЄШ – НЕ БЕРИСЬ. ЯКЩО ВІДВАЖИВСЯ – ПОДУМАЙ. ЯКЩО НЕ БАЧИШ – ЗУПИНИСЬ. ЯКЩО ВІДСТАВ – НАЗДОЖЕНИ. ЯКЩО ВСЕ ВТРАТИВ – НЕ ЗДАВАЙСЯ. ЯКЩО БОЛИТЬ – БІЛЬ ПРОЖЕНИ. А МАЄШ ВСЕ – НЕ ЗАЗНАВАЙСЯ.
Добавлено:    Изменено: 22.01.2015    130    

Комментарии