Промо
-
Мы шли
189 / 0 / 8 летМи йшли окремо тисячі років,
Згасало сонце, розбивались грози,
Зривались почуття, зневірились у вірі…
І кожен день всміхалися чомусь, що не настало.
І кожен раз жили! Ні, виживали просто.
А що якби не ці екрани,
Де ми тепер шукаємо себе у строках,
Ненаписаних собою?
Де молодість не проникає в фотографії,
Емоції в фальшстарти, прозу і цитати,
Де вже мільйони безіменних особистостей зливаються в систему,
А компоненти… ви скажіть мені лиш хто ви?
І дружба – це не дружба, і любов калібру дивного,
Всі діляться на категорії, присуджують звання… і гибнуть за метал!
Цілеспрямованість закінчується написом «он лайн»,
Розмови вже давно описують інстинки, не чуття…
І знаєте?.. в моїх очах зараз горить презирство!
Бо скільки ще з наступних поколіннь
Ростимуть біомасу? І читайте по вустам:
Якщо вже так не дорожить життям,
То, мабуть, все-таки для вас багато Часу…
