Промо

Почему?

Можливо я закохуюсь... так поступово. У світ, момент, розмови випадкові. О боже, як дитина: в дикі зорі, І з'єдную їх ланцюгами: як не ново... Прив'язую на них нормальність, Твою вже скінчену історію кохання... І знаю... Що я уже укотре засинаю З торішніми думками! Усе ще граюся витками, Вдихаю почуття між нами Без приторних ілюзій драми. І як би не було, я не кохаю... З тобою чи без тебе все безкрає... Лише одне спитаю: Чому я твою душу відчуваю?
68 1 год