Промо
-
Я - копия
223 / 0 / 8 летЯ - копія себе...
В якийсь момент ми застигаємо і все іде на спад
І не живі... але іще живем
Уже навіть з собою невпопад.
І не зима причиною, не люди, не події,
А просто суб'єктивні відчуття,
Розбиті дійсністю рожеві мрії,
Які плекали у тобі дитя.
А що тепер? Зневірились уже.
Так звикли до безсилля, зрад і зною...
Улітку розпікає пил пожеж,
Самотністю продрогнули ми зимою...
І в вихрі цьому вже роки чаклують,
В очах - пилинки стлівших міражів.
Й кричим про допомогу, а не чують
Ні голосу, ні відчаю душі.
