Промо

Я - копия

Я - копія себе... В якийсь момент ми застигаємо і все іде на спад І не живі... але іще живем Уже навіть з собою невпопад. І не зима причиною, не люди, не події, А просто суб'єктивні відчуття, Розбиті дійсністю рожеві мрії, Які плекали у тобі дитя. А що тепер? Зневірились уже. Так звикли до безсилля, зрад і зною... Улітку розпікає пил пожеж, Самотністю продрогнули ми зимою... І в вихрі цьому вже роки чаклують, В очах - пилинки стлівших міражів. Й кричим про допомогу, а не чують Ні голосу, ні відчаю душі.
74 0 1 год назад

Комментарии