Андрей Томин Андрей Томин 
 Москва
Голос, который невозможно забыть. Как сюда попасть

Дым

Як часто прості речі бувають непоміченими... а вони вливаються у час. Минають роки, а що змінюється? В нас самих що залишається? Кольорові зображення на наших стільникових змушують спогади кружляти у дикому вихрі, перетворюючись у маленьку історію в картинках - це твоя власна кінострічка. Вона оживає митями. Місцями спокійними, а десь шаленими, сумними і сонними... це все були ми? Знаю, так багато уже не станеться: оточуючі, ким вони будуть для нас, куди зникають друзі й кохані? Іще вмією відчувати. Іще пропускаю крізь себе деталі прекрасного, а раніше більше було цілісного; прошу, будь ласка, не розбирайте життя на запчастинки! Нехай воно просто буде. І будуть ті моменти, коли іще не розкриваються деякі закони, коли безтурботно біжиш, шалена доросла дитина, залишаючи лише на коротку мить прозорі бризги води за собою і сліди на піску; коли не треба думати над питанням: "А ти щаслива?" Просто хочеться отримати в подарунок звичайну глянуеву фотографію, де зловлене щастя, хочеться, щоб таких фото було багато і вклеїти їх у фотоальбом, як це робили раніше. Хочеться звичайних паперових книг і віршів у зошиті, а не електронних літер... хочеться простих речей. Їду додому. А, здається, тільки зараз починаю розуміти, що таке дім.
Добавлено:    Изменено: 23.08.2015    58    

Комментарии