Промо
-
Боль
204 / 0 / 8 летЯк вигадка ця біль і ти колись іще живий,
Все те, чому учив і сварки по дрібницях…
Коли ми розуміємо, що був в житті один, чий голос вже німий
І образ чий тепер лише присниться…
Коли втрачаємо своїх людей.
Коли у дерев’яний ящик забивають цвяхи,
Чи з грюкотом зачинених дверей
Й забутих слів звичайної подяки.
Коли сприймаєш, як належне цю самовіддачу,
І при розмові погляд не уловлює скорботи.
Допоможи мені, прошу… Я плачу!
Але, здається, в Вас свої турботи.
Чи ми знайомі ще були колись?
Я знаю точно: серце б’ється й подих такий рівний…
А ти коханий, ти за нас молись,
Навіть якщо у бога вже не віриш.
