Боль

Як вигадка ця біль і ти колись іще живий, Все те, чому учив і сварки по дрібницях… Коли ми розуміємо, що був в житті один, чий голос вже німий І образ чий тепер лише присниться… Коли втрачаємо своїх людей. Коли у дерев’яний ящик забивають цвяхи, Чи з грюкотом зачинених дверей Й забутих слів звичайної подяки. Коли сприймаєш, як належне цю самовіддачу, І при розмові погляд не уловлює скорботи. Допоможи мені, прошу… Я плачу! Але, здається, в Вас свої турботи. Чи ми знайомі ще були колись? Я знаю точно: серце б’ється й подих такий рівний… А ти коханий, ти за нас молись, Навіть якщо у бога вже не віриш.
Добавлено:    Изменено: 23.08.2015    62    

Комментарии