Промо

Тогда

Тоді мені ще був потрібен ти: Неідеальний напівбог-напівРОЗБИТАмрія. А все у тебе буде, як завжди. За твою душу я тепер спокійна. Мені здалося, що уже востаннє Ввійшла в відчинені тобою двері, Раніше я боялась розставання, Тепер боюсь в середині пустелі... Бо мало тих, у кому відчуваєш, Як переломлюється власне твоє світло. Багато тих, хто все ж його впускає, Але не багатьом воно потрібно.
71 0 1 год назад
Добавить теги

Комментарии