Сердце бродяги

Таких багато проходить щодня Повз наші під’їзди ранком Із сумкою на плечах У власних відведених рамках Вони ні з ким не говорять Одягнені завжди в брудне Шукаючи у помоях Щось тепле щось їстівне А пахнуть немитим тілом І звикли до цього уже І погляди опустілі Довкола ловили чуже В прямому значенні слова Бо сутінки в цьому місті Не приведуть додому Не подарують змісту Думки не направлені в небо Не мучать амбіцій пориви Коли просто вижити треба В холодну осінню зливу І місця нема на світі Де висохне мокра тканина Яка обвила мов сіті Продрогле тіло Людини А ми орошаєм сльозами Свою безпричинну тугу Хоча іще навіть не знали Відтінки чорної смуги Ми хлібом процвівшим з урни В житті не кормили птахів А наші душевні струни Все рвались тягою страхів І ми у кімнаті порожній Немов у в’язниці засрягли А там за вікном на морозі Билося серце бродяги
Добавлено:    Изменено: 23.08.2015    49    

Комментарии