Промо
Рекомендуем

Полинь, душе у небуття...

Полинь, душе у небуття, Де почуттів різучий крик. Погоджусь і на каяття Тому, що вчора кидав виклик. Промчи крізь тисячі світів, Зірок і сонць, у прах згорівши, І поверни мою Зорю, Святої Святості світлішу. Що з Неба Вишнього зійшла, Життя це грішне освятила, Без бою у полон взяла І в своє Небо полетіла І розірвалася душа На міліарди диких криків! Пульсує місяць на виття Тварини вбитої безлике. Чи чуєш ти охриплий голос? То звіру загнаного рик. То Ангела без крил жагучий крик В агонії нестерпній, холодом окутий...
222 5 лет
Теги