Промо
 Подписаться
Поделиться

Просто казка

Просто казка великого міста,
Наче того в житті не буває,
Просто сонця в долоні намисто,
Та ще пам’ять яка не зникає.
Біла птаха з очима як небо,
Що не суму,не болю не знала,
Й сіра тінь, якій темрява треба,
В закутках на землі десь кружляла.
І підняла тінь очі у гору,
Та донизу засліплена впала,
Біла птаха спустилась додолу
Та крилом своїм тінь обійняла.
Промайнуло все тепле і чисте,
Пролетіло, та десь залишилось
У холодному сірому місті,
Ніби щось неймовірне наснилось.
Тільки тінь того світла не знала,
Вмить напружилась та затремтіла.
Птаха крила до неба здійняла,
Птаха в гору тихенько злетіла.
А на тінь впало крапель намисто,
Темне серце інакше забилось,
Непотрібним, чужим стало місто,
У душі порожнина з’явилась.
Не ставало їй сили триматись,
І здіймалась, і кликала птаху,
В самоті не хотіла лишатись,
Були сльози від болю,від страху.
Біла птаха у світлі майнула,
Прилетіла, як янгол з небес,
Тінь до себе крилом пригорнула,
Обігріла, щоб смуток весь зщез.
Просто казка великого міста,
Просто світло стає від тепла,
Дощ минув, тільки сонця намисто,
Тільки пам’ять,що завжди жива………….

06 мая 2011 в 23:27 274