Реальність шаленіє

Стікаючи в море скривавленим гноєм Сонце кожен вечір покірно помирає; Домовин старих пил як останній помах крил Ігноруючи живих лиш з вітром розмовляє Я бачу невиразно, та це на так важливо, Розум мій ледь жевріє реальність шаленіє; Для чого я живу, щоб потім стати пилом? Без діла я сиджу, лиш смерті я потрібен Я знаю, так треба, Без цього не можна Зробити хоч крок у житті; Поборники страху Вклоняються праху Ідей про свободу в бутті Хвилі прибою зализують берег На рану старечу й гниючу; Є широкі дороги й провулки без назв Та по всім ним ходити болюче Дерево пізнання смерті й життя Лиш дрова для чийогось вогнища; Клопи завелись в пір’ї ангельських крил І в храмах святих серуть миші
Добавлено:    Изменено: 19.03.2008    250    

Комментарии