Промо
Рекомендуем

Забувши природу єства

Парою на вікнах застигли й чекають, Щоб відблиски щастя промайнули повз них Зібравшись у краплі донизу сповзають По тріщинам у склі до шибок старих Чи люди водою себе почувають, Забувши природу свого єства А чи то волога, надміру згордившись, Порхнула свідомістю з уст божества
709 0 8 лет назад
Теги
Добавить теги

Комментарии

Здорово!!!
17 сентября 2008 в 19:01