Забувши природу єства

Парою на вікнах застигли й чекають, Щоб відблиски щастя промайнули повз них Зібравшись у краплі донизу сповзають По тріщинам у склі до шибок старих Чи люди водою себе почувають, Забувши природу свого єства А чи то волога, надміру згордившись, Порхнула свідомістю з уст божества
Добавлено:    Изменено: 16.09.2008    694    

Комментарии

 
Здорово!!!
17 сентября 2008 в 19:01