Рекомендуем

Старий

Вібрує відлунням спогадів далеких Сльоза, що котиться по щоці старого, І де б він не був, пам'яті лелеки Наодинці його не лишають самого Картин півзабутих пелюстки стурбовані Крилами зграї жахів-кажанів, У зморшках обличчя, в мозолях долоні, Його доля шукає себе у інших берегів Та ніде сховатись від ликів благаючих, Не знає наглядач, як спинити плин снів, В яких постають, як купи квітів пожовклих Юрби людей, закатованих ним
204 0 8 лет назад

Комментарии