Промо

На языке детства...

Під регіт вітру й плач дощу Кермо машини відпущу. І заблукаю ніби птах Десь там, в смішніх своїх думках. Змиває дощ сліди біди Я більш не повернусь сюди. Як вільний вітер я тепер, Тепер, коли вже я помер. Було насправді це, чи ні А може все в поганім сні В якім живу я відтепер Тепер, коли вже я помер.
789 0 10 лет назад

Комментарии

и таки девствительно, все у...
07 апреля 2007 в 21:06

Умерли все чтоли?
03 апреля 2007 в 19:23

Каждому отдельно взятому Нарику общую палату!!! Гдето между пятой и седьмой. С льбовью...
28 марта 2007 в 21:56