Промо
Рекомендуем

На языке детства...

Під регіт вітру й плач дощу Кермо машини відпущу. І заблукаю ніби птах Десь там, в смішніх своїх думках. Змиває дощ сліди біди Я більш не повернусь сюди. Як вільний вітер я тепер, Тепер, коли вже я помер. Було насправді це, чи ні А може все в поганім сні В якім живу я відтепер Тепер, коли вже я помер.
824 10 лет
Теги