Кiльця

Не знаю, чи була така історія, Чи може мозок вигадав її... Тягнуло хмари потягом, було під небом двоє їх, І добре їм було на самоті. Їх звів звичайний дощ, вірніше буде - злива. Їй просто було нікуди піти. Йому здалось: вона у мокрому вродлива Він вирішив до неї підійти. Ділило небо навпіл блискавицею Він з вітром щось тихенько шепотів. Забилось серце птицею, здавався справжнім лицарем - Собою від дощу її накрив. Його кипіла кров - побачила крізь шкіру. Змішались краплі поту і дощу. Тут їй здалось: вона любов свою зустріла, Єдину, на життя, любов свою. Чи є щось вічне в світі? я не бачила. Останні краплі випали із хмар. Вона вже нареченою сама себе призначила, Він мріяв лиш про кільця від сигар. Його кипіла кров - я бачила крізь шкіру. Змішались краплі поту і дощу. Мені здалось, що я любов свою зустріла, Отримала лиш кільця на вітру.
Добавлено:    Изменено: 17.07.2014    180    

Комментарии