Я вже давно не посміхаюсь...

Я вже давно не посміхаюсь, Бо щось нема ніяк нагоди, Тебе забути намагаюсь Й, здається, в мене це виходить. Мене не мучить твоя зрада, І байдуже, що скажуть люди, Того, хто в мене серце краде І розбива, жаліть не буду. Із уст твоїх палкі зізнання Звучали мило, наче пісня, Вони нещирі… А кохання? — Воно для тебе було тісне: Тобі хотілось бути вільним, А я тебе мов прив’язала. Але нехай, я буду сильна Й забуду, що колись кохала. Яка різниця: чи кохати, Чи назавжди забуть це слово? Немає сили більш страждати, Але й сміятись неготова.
Добавлено:    Изменено: 24.02.2009    556    

Комментарии

 
Це було не тобі...
03 марта 2009 в 19:35

Вадим_ufc
вони були щирі...
02 марта 2009 в 19:23