Повернення

Знову я лину у вир незвіданий, Рину в глибини, не вміючи плавати. Мною забутий і іншою відданий Знову навчив мене сміятись і плакати. Просто просила забути й не бачити, Лишити у спокої, хоч мною не знаний він, Скільки хотіла відпустити й пробачити, Лікар єдиний – часу невпинний плин. Знаю, що знову нестерпно страждатиму, Пережила цього літа чимало я, Знаю, що сильно мене не кохатимеш, Так, як раніше, змінилось зовсім життя. Тяжко було тебе з іншою бачити, Ваше кохання і очі мої сумні. Сили у собі знайшла, щоб пробачити, Але забути не можу, прости мені. Думала, що більше не закохаюся, Хто б це не був, навіть ти або інший хтось. Зараз за слабкість щоночі я каюся, Встояти сили в мені так і не знайшлось. Думаю, що у тобі особливого, Що змусило серце моє дати слабину. Що ж ти такого зробив неможливого, Щоб я все забула – якось я не збагну. Що ти зробив, щоб у мої думки ввійти І щоб назавжди там оселитися. Чому не дав ти мені назавжди піти? Навіщо змусив мене залишитися?
Добавлено:    Изменено: 24.02.2009    393    

Комментарии