Промо

спокуса

Останній день літа вже минув І осінь золотиста наступає Як мене дістало!Чому я не забув?! О, Боже!І виходу ніякого немає... Навіщо звабила мене - самотнього,смішного?! Ти ж бо не знала,що відчую я після вчинку твого того! Мабуть ти просто гралася зі мною, Але як можна чужу душу довести до такого болю? А може доля винна,чи іще хтось винен? Та ні.Себе самого винуватити повинен! У тому,що піддався тій спокусі? Чи може в тому,що не зміг перечити розлуці... Але ж як важко,боляче,палюче! Ну хоч би трохи попустило,бо давно вже глючу. Сів віршики писати!Пацан здоровий? Хіба не глюк?Та він же хворий! І ця хвороба змушує його шукати звуків тих співзвучних. Він пише,щоб хоч хтось збагнув як біль шалений його мучить. Для тих, хто це читає поволі,тихо,вдумливо Хто відчути здатен те,що автор вкласти прагнув наполегливо... ...У ці рядки написані для однієј Прекрасној,чудовој,найкращој! Та... не моєј.
467 8 лет назад
Теги