Промо
Рекомендуем

Спогади

Згасає у долонях білий вогник, І серце вже невпинно не тремтить, Я згадую часи сповнені болю, Від полум'я,що очі лиш сліпить. Покинута стоїть моя хатина, І вшент розбиті вікна з кришталю, Але тебе я більше не люблю... Та досить слів,і в чому їх потреба?! Та і з думками важко всамоті, Мені нічого від тебе не треба, Здається я втрачаю сенс в житті... А сонце?Деж твій дивний теплий промінь? Що другом стати мав насамоті, А він здається цілиться у скроню, Щоб обірвати шлях в моїм житті… А мене Порожнеча зігріває, Принаймні не студить брехнею слів, Не сварить,і так тяжко не зітхає, Що також, мабуть, має сильний вплив. І час іти, напевно, майже пізно, Назад,у потойбічча забуття, Не слід казати,що ваш колір різний, Брехня - те що руйнує почуття... Та досить слів,і в чому їх потреба?! Та і з думками важко всамоті, Мені нічого вже від вас не треба, Здається я втрачаю сенс в житті... І сонячний небесний теплий промінь Все рветься крізь завісу забуття, І мабуть,лиш пробивши мені скроню, Він звільнить те засмучене дитя...
348 6 лет 6 лет
Теги