Промо
-
Спогади
448 / 0 / 13 лет / 13 летЗгасає у долонях білий вогник,
І серце вже невпинно не тремтить,
Я згадую часи сповнені болю,
Від полум'я,що очі лиш сліпить.
Покинута стоїть моя хатина,
І вшент розбиті вікна з кришталю,
Але тебе я більше не люблю...
Та досить слів,і в чому їх потреба?!
Та і з думками важко всамоті,
Мені нічого від тебе не треба,
Здається я втрачаю сенс в житті...
А сонце?Деж твій дивний теплий промінь?
Що другом стати мав насамоті,
А він здається цілиться у скроню,
Щоб обірвати шлях в моїм житті…
А мене Порожнеча зігріває,
Принаймні не студить брехнею слів,
Не сварить,і так тяжко не зітхає,
Що також, мабуть, має сильний вплив.
І час іти, напевно, майже пізно,
Назад,у потойбічча забуття,
Не слід казати,що ваш колір різний,
Брехня - те що руйнує почуття...
Та досить слів,і в чому їх потреба?!
Та і з думками важко всамоті,
Мені нічого вже від вас не треба,
Здається я втрачаю сенс в житті...
І сонячний небесний теплий промінь
Все рветься крізь завісу забуття,
І мабуть,лиш пробивши мені скроню,
Він звільнить те засмучене дитя...
