"Не тримай"

Наче злива пройшла і холодна вода, Змила пил із доріг розжарілих. І на крилах вітрів сотні сотень листків, Відірвались і осиротіли. Мокрі спини дахів, тьмяний блиск ліхтарів. І безлюдні, холодні алеї. Він з тобою удвох, поміж міста висот, Заблукав у бетонній пустелі. Не тримай, відпусти його, І не зупиняй його серце і подих. Ти знай: краще дихати рівно, повільно, Ніж край в обіймах холодних. Надто мало тепла і кімната пуста, Опустіла бляшанка текіли. Забагато чекав, свій вогонь віддавав, Не вирує теплом його тіло. Повінь ніжних обійм, світ примари і мрій, Його погляд і твій йому в очі. Ситий від твоїх слів і голодний без снів. Зрозумій: він – не твій, він не хоче. Не тримай, відпусти його, І не зупиняй його серце і подих. Ти знай: краще дихати рівно, повільно, Ніж край в обіймах холодних.
Добавлено:    Изменено: 12.10.2011    187    

Комментарии