Доню, доню, наша доню...

Доню, доню, наша доню, Не ходи нікуди з дому, Є намисто, є спідниці, Саме краще із крамниці, Самі чорні маєш брови, Сорочки усі шовкові. Як те небо оченята, Та дбайливих маму й тата... Бо в зеленім гаю, гаю, Хтось вкусив земного раю, Віддалася чиясь врода, Та криштальна чиста вода, Помутніла у криниці, Наче чорна ніч грішниці, Розпускає коли коси Та цілують тіло роси... Місяць в небі відвернувся, Наче старий дід зігнувся, А сич плаче та регоче, Мабуть щось комусь пророче. Стережись моя дитино, Наша квітка і перлина, Ще нікому не повинна, Бо кохана не дружина... Чого ж слів твоїх не чую І тривогу не вгамую, Відвертаєш свої очі, Та чогось посеред ночі, Позбирала свої речі, Тільки здригуються плечі, Чи ридаєш чи смієшся, Мов чужа не обернешся... П.В.М. 17.03.2015г. © Copyright: Владимир Прохода, 2015 Свидетельство о публикации №115031705646
Добавлено:    Изменено: 16.12.2015    44    

Комментарии