Полонянка

У темну нічку по-під зірками І в ясну днину Я колисала і замовляла Свою Єдину. Давала душу, гаряче серце На забавлянки, Аби тримати в своїй оселі Ту полонянку. Здавалось - рідна, ласкава пісня Проллється вчасно Й на небосхилі душі моєї Зоря не згасне. І та надія мені, щасливій, Давала сили Чекати вічно. І з тим чеканням Іти в могилу... Моя Єдина тихенько спала, Вві сні зростала, І вже одної душі моєї Їй мало стало: Нових забавок собі шукати Пішла у люди. Мене ж, нещасну, де не стрічала - Минала всюди. Пішла за нею стежками весен Шукать світанки, Бо зрозуміла тепер нарешті, Хто полонянка...
Добавлено:    Изменено: 09.05.2013    168    
История создания:
Для жіночого виконання (можливо - акапелла).

Комментарии