- Лицензия
-
- Альбом
- 1
- Текст
- Де двері зачиняються і гаснуть сонця,
В долонях не сховати вже блідого лиця,
Юрбою диких тіней перелякана ніч,
сяйне світанку лезо зносить голову з пліч…
Хоча й нові мішені, але сталь та ж сама!
Стіна на стіну, зуб за око – кличе війна!
Приманкою незрячим тут стають маяки,
Крокують по-собачому сліпі вояки.
І тишу роздирає сотні пострілів звук,
З оплавленого раю виповзає павук-
У волохаті лапи загрібає серця,
Сьогодні в нього свято – смерть і сина й отця!
З печер втікає в паніці пігмеїв народ,
Він виходу не має з провологлих пустот,
Його знаряддя – сила, його стимул – жага,
Сивіла голосила, що настане війна!