Скрипаль

Пожовкле листя падало до ніг, Холодний вечір сумно обіймав, А він все грав, так,як ніхто не міг, А він всю душу в музику вкладав. До себе скрипку ніжно пригортав, Бо ближче вже нікого не було, Смичок по струнах наче птах літав, І гріло серце музики тепло. Збирались люди біля скрипаля В його футляр летіли копійки, Здавалось слухала уся земля, Були ті звуки кожному близьки. І грав скрипаль для себе і для всіх, Співала скрипка у його руках, Та пізній вечір темрявою ліг, Весь натовп розійшовся по домах. А він один лишився уночі На вулиці без дома та тепла, При вогнику маленької свічі, Що руки зігрівала як могла. А далі все…..Злий вітер, темна ніч, І біль нестерпний у його душі, А у обіймах сама рідна річ, А там вже ранок, і дощі, дощі………………
Добавлено:    Изменено: 11.05.2011    535    

Комментарии