Незграбно осінь простягла до мене руки
Я подивився у кришталь очей твоїх.
Ти знову поряд, та в душі дощі розлуки.
Я крок за кроком потопаю в них.
Втекти хотілося, та я залишусь,
Щоб бачити твоїх очей печаль.
Та ти мовчиш. Що може бути гірше?
Немає слів, щоб виправдати жаль.
Мов перший сніг в твоїх долонях вчасно
Я залишаю всі свої думки.
Та полум’я мого кохання згасло,
Мов перший сніг останньої зими.